Стояв хлопчина, зовсім молодий,
У чорних кучерях і сиві засріблились,
Зазнав уже він горя та біди,
Бо захищав свою він Батьківщину.
Хоч бачив, як загинув командир,
Та від безвиході кусав до крові губи,
Бо ж не вдалось йому допомогти.
Війна ще не одне життя загубить.
Йшла нафарбована одна мадмуазель
І погляд кинула на нього, мов гранату,
Та запитала взяв він фарбу де
Таку яскраву, модну та багату.
Слова "застрягли" в горлі юнака,
Не зміг нічого він їй відповісти.
І віддалялася хода її легка,
Та й він пішов подалі з цього місця.
Не зрозуміла дама, що вона
Образила захисника Вітчизни.
"Подарувала" сивих фарб війна
Ще багатьом солдата побратимам.
2016 р.
| 
у Вас 
0
