ЗУСТРІЛА МАМА СИНА ІЗ ВІЙНИ

ЗУСТРІЛА МАМА СИНА ІЗ ВІЙНИ

Зустріла мама сина із війни
Заплакана і зовсім почорніла.
Хоч бачила про нього часто сни,
Але в обіймах сина аж зомліла.

В обіймах мовчки плакали вони
Й серця їх бились, мов пташки у клітці.
Перед очима пробігали сни,
Що сина гладила рукою по голівці.

Аж раптом це не сон й не зустріч уві сні,
Аж раптом це не марення в гарячці.
І син ось тут…уже не на війні,
Але в пронизаній, тою війною, шапці…

Ридає мама, гірко плаче син…
Слова крізь сльози МАМО й СИНУ чути...
Адже він в неї, мов билиночка один.
Й що могло буть, то страшно аж збагнути.

Зустріла мама сина із війни
Й для неї дні тортур уже позаду.
Тепер щасливі з сином бачить сни,
А син не чує пострілів із граду.

Зустріла мама сина із війни
Й бажає іншим, щоб синів зустріти.
Молитви молить, щоб не знать більше війни
І з горя, щоб нікому не чорніти.

Зустріла мама сина із війни
І син щодня цілує мамі руки.
Хай повертаються живими всі з війни
І серце хай не рветься від розпуки!

20.01.2016 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2016
Свідоцтво про публікацію №116012100080