Дивлюсь на схід, криваву воду… І бачу там людську межу… Аби не втратити свободу, Не зазіхайте на чужу… Не збагатієте рабами… Ви не покращите життя… Позабираєте гробами Спізніле, мертве каяття… Немов сліпі, не ймете броду… Свою метаєте іржу… Аби не втратити свободу, Не зазіхайте на чужу… Переступаєте ви трупи… «Гаття», - за вами, - «вйо», «цабе»… О, як це – бридко, як це – тупо, Спасали б краще ви себе… Орда – без пам’яті, без роду… Продалась лисому вужу… Аби не втратити свободу, Не зазіхайте на чужу… Один у полі – воїн, воїн… І з крапель греблі рве ріка… Ще скільки вам потрібно воєн, Щоб ви хотіли без кийка?... Невже для цілого народу Лиш від поразок вітражу Дійде – отримати свободу, Лишивши в спокої чужу?…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1662 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
