В тилу снаряди не літають… Котли оточень не киплять… А там – про справи не питають… І не цураються проклять… Тут час-від-часу – вий, тривога… Новини з фронту – нам не ті… А там – з молитвами до Бога… Кортежі знову «на щиті»… Там – вирви, снайпери, мішені… Зі смертю б’ються без розмов… А тут – глибинами – кишені… Жертовність міряє любов… Братове, сестри, ви втомились?... Набридло бути у тилу?... Невже замало кров’ю вмились?... Чи мо’ війни ви звикли тлу?... А там, - повірите? – невтомні… Незламні, віддані, стальні… Вони щодня – в пекельній домні, І в них немає слова «ні»… А в нас – буденності, проблеми?... Нервують ціни на пальне?... Куди і в чім піти – дилеми?... Коли гидота ця мине?... За нас не виділять донати… У тиші теж – своя ціна… Хіба, комусь у кайф – конати… Бо не торкнулася війна?… Не так далеко – в громовинні… Окопи, воїни, бої… Вони нічого нам не винні… Життя втрачаючи свої… Я не примушу словом, звісно... Та ради себе будьте дужі… Щоб не було, як часто, пізно… Бо найнікчемніші – байдужі…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас