А сито війни невблаганно тріпоче, За долею долю розмелюють жорна, Для когось те сито – на диво – пророче, Для когось – біда – непоправна і чорна… Затьмарює розум і плавить свідомість, І замість муки перетрушує порох, Лякають тривоги і тиш невідомість, І час – не лікує, без миру – й він – ворог… Даремно безвільно волати, просити, Лиш віра у себе усе переможе, Бо жодна війна, ані жорна, ні сито Запеклих розвіяти з вітром не зможе…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-