Пора звикати до війни.
Вона прийшла сюди надовго.
І гинуть дочки і сини,
І вірять, що за перемогу.
Але життя іде вперед,
І виживати доведеться
Посеред вибухів ракет,
Де навіть сталь кипить і мнеться.
Немов трава, що серед шпал
Пробилася і виживає,
Так і країна на загал,
Трапляється, не помирає.
І треба жити в боротьбі,
Долати підступи ворожі
Й перемогти назло судьбі,
Коритися їй нам негоже.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 907 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
