Пора звикати до війни.
Вона прийшла сюди надовго.
І гинуть дочки і сини,
І вірять, що за перемогу.
Але життя іде вперед,
І виживати доведеться
Посеред вибухів ракет,
Де навіть сталь кипить і мнеться.
Немов трава, що серед шпал
Пробилася і виживає,
Так і країна на загал,
Трапляється, не помирає.
І треба жити в боротьбі,
Долати підступи ворожі
Й перемогти назло судьбі,
Коритися їй нам негоже.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 929 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
