Сьогодні в нас – Різдвяне свято… В макітрі ніжиться кутя… Та нам потрібно пам’ятати… З війни немає вороття… Вечерю ми почнем з молитви… За всіх, кого пітьма накрила… Хто навіть зараз в лоні битви… Кому на злеті втяли крила… На небі Місяць ніч колише… Зоря яскрава завмирає… Думки про Мир, про Мир і лише… Війна в окопах не вмирає… Вертеп, Ісус, ягнята, ясла… Під покровою осяйною… Героїв сила, ні, не згасла… Усі повернуться з війною… І буде час, і буде Свято… І за столом свята кутя… Для щастя треба небагато… І не завада в тім культя… Пройдуть роки, народять внуки… Та буде жити Перемога… Різдвяне диво стишить муки… Бо віра в себе – сила Бога…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
1
