Так довго не писав тобі, мій сину, Емоції заплутала війна, Не стишилась вона й на волосину, Втішається тривогами сповна… Я рано-вранці, дивлячись в віконце, Випрошую єдиного у неба, Щоб зрідка ти, поглянувши на сонце, Відчув любов, яку я шлю до тебе… Так довго не писав тобі, синочок, Аж скроні притрусила сивина, Я подумки ходжу у наш садочок, Співаю колискову дотемна… І мрію милуватися тобою, З тобою просинатися, рости, І мрія ця веде мене до бою, Якщо не повернуся, ти прости… Так довго не писав тобі, мій сину, Емоції заплутала війна, Не стишилась вона й на волосину, Втішається тривогами сповна… Пошли мені у відповідь усмішку, Малюночок для мене підпиши, Я битимусь за неї аж до лишку, Ти тільки, мій маленький, поспіши… Так довго не писав тобі, синочок, Аж скроні притрусила сивина, Я подумки ходжу у наш садочок, Співаю колискову дотемна… І мрію я тебе пообіймати, Не пишучи під кулями листи, Яке ж це щастя: мріяти і мати… Не збудеться, – будь ласочка – прости…
Яке ж це щастя: мріяти і мати... Все збудеться, бо є у мене ти...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
2
