Сьогодні думка промайнула… От закінчилась би війна… В цю мить якби, як сон, минула… Чи усвідомилась ціна?... Що ми до неї цінували?... Заради чого ми жили?... Без неї всього мало мали… Мізерним з нею ожили… Лише з проклятими смертями… І з болем втрат, і каяття… Кохати стали до нестями… Ціну смакуючи життя… Невже вдихнувши запах смерті… В людині тьохкає людське?... А може всі ці круговерті… Нам Бог наслав за щось низьке?... За забуття славетних предків… Чи мо’ за той язичний блуд... Чи за кацапських осередків… Чи то за родичів-приблуд… І от – зруйновані стодолі… Міста – для тисяч сот могил… Гірка розплата злої долі… За чистий, вільний небосхил… Якщо орда зупинить кроки… Чи у серцях мине війна?... Скажіть собі, бо ті уроки… Це надто вартісна ціна…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
1