Володар сутінків і туманів,
Ткаль нерозгаданих снів,
відбитого світла,
хмар і димів,
неправдивих слів,
прихованих планів,
Повелитель сумнівів,
безпричинних страхів,
нетривких почуттів,
аморфних станів,
Творець хибних здогадів,
потаємних зрад,
позатаєних заздрощів,
і дрібних обманів.
Його стихія – не дощ, і не сніг:
зазимки осінні
й відзимки на провесні;
невизначена мовчанка
між «так» і «ні»
і кожен
обґрунтований
компроміс
із совістю.
Він ніхто і нічий,
Він колись і ніде.
Відмовник свободи вибору,
Одказник свободи волі,
Дочасний гаситель свічок
І губитель ідей.
Занепад людей –
Сірий ангел,
Князь безвілля,
Співкнязь земної юдолі.
Ну де в Тебе тих чудових епітетів стільки набирається? Сподіваюсь, адресату "сподобається", принаймі таке байдужим не залишить...
Сірий янгол - сірі крила, навіть серце сіре. "Янгол я!" - кричить щосили, хто ж у це повірить? Залишились сірі думи, ще й покриті цвіллю. Споглядати надто сумно, навіть небо квилить...
люба Наталю, справа в тому, що крім білих янголів і чорних -- їх також називають янголами, бо вони ними колись були, до зради, є ще й сірі -- це ті, які в момент вибору між "білим" і "чорним" виявилися нездібними зробити той вибір: вони сірі... вони напів... ну от як сутінки, чи мовчанка між так і ні... вони кудись ідуть, а тоді кудись повертають... у них немає мети... їх не приймає світло, і відкидає тьма... вони - між... отакі печальні і безпросвітні істоти... не здібні приймати рішення, бо не здібні нести за свої рішення відповідальність... бачиш, скільки явищ належить володінням Сірого Ангела... отака історія... а адресат, якого ти маєш на увазі... я це писала минулого року... адресатом був сам Володар сутінків і туманів... ну, можливо зараз і проглядає якась аналогія... ну, що тут скажеш -- поети бачать наскрізь і наперед, хоч не завжди віддають собі звіт, що бачене означає до решти... ні, це не адресовано людині якійсь, але адресовано всім нам -- людям... дякую за відгук... завжди рада бачити увагу твою...
істота... тут право вибору... виявляється, це не тільки право, але й обов"язок у якийсь момент... а НЕвибір -- також ВИБІР врешті... власне, так воно і є... відмовившись вибирати -- все одно вибираєш...
на все життя вразила мене одна розмова з стовідсотково ортодоксальною монахинею, знаєш, монахині -- дуже строгі, як правило... я працювала в монастирі, як журналіст, була там причина, і от з цією матушкою (монастир, до речі був чоловічий, вона приходила звідкись, ну, я не там, де їхні кельї працювала, а де адміністративні їхні будівлі, з Настоятелем спілкувалася, одне слово, давня і знана біля-Київська обитель, зараз уже в межах міста, бо місто розрослося і монастиря того обступило...) -- то монашка та сувора якось сказала мені (вона в мирському житті була журналісткою, може тому вважала за допустиме для себе говорити зі мною... а може я чимось викликала у неї якусь довіру... врешті, не має це значення, хоча я дивувалася, що вона говорить зі мною, мирською, нерозкаяною...)то вона сказала, що ЛЮДИ -- ДОСКОНАЛІШІ ЯНГОЛІВ... я аж злякалася за неї, чи, не приведи Боже, не єресь, часом, яка випадково у неї вискочила... коли -- ні, вона не спохопилася за сказаним, а пояснила: перше -- людей Бог сотворив після ангелів, а Він не міг "погіршувати" плоди творчості своєї, тільки покращувати, а друге, що мене й вразило -- ЛЮДЯМ БОГ ДАВ ПРАВО ПОСТІЙНОГО ВИБОРУ, тоді як ангели могли скористатися таким правом ТІЛЬКИ ОДИН РАЗ, І ВОНИ СКОРИСТАЛИСЯ НИМ -- ХТО ЯК ВИРІШИВ... А ЛЮДИ РОБЛЯТЬ ВИБІР ПОСТІЙНО, ЩОМИТІ... у цьому наша перевага над Ангелами і, мабуть, і печаль, драма наша внутрішня... а може, і трагедія... сірим ангелам можна співчувати, але Бог прийняв їхній вибір-Невибір... от і ми маємо приймати вибір кожного ближнього, як його святе, Богом дане право... і навіть те, що цей вибір може щомиті мінятися... тому, хай всім нам Бог підказує, де "біле", а де "чорне"... і пошле мудрості після не кращого вибору, зробити кращий... все не остаточно, поки ми живемо у світі цьому, де є в нас ПРАВО ПОСТІЙНОГО ВИБОРУ... отакі роздуми мої наразі... дякую тобі, люба Наталю, за СПІВЗВУЧНІСТЬ...
Переконана, Валю, що так воно і є, це я про вибір та НЕвибір наш, бо й сама так відчуваю... надто багато залежить від нас самих, від нашого вибору чи НЕвибору, хоч ми часто це недооцінюємо, втрачаючи шанс на навернення... Дай нам, Боже, мудрості і прозрінь!
Будемо уважними! -- як нагадує щораз дяк під час церковної служби... чогось цей його "рефрен" має для мене таке глибинне значення... давно проста ця фраза стала для мене крилатою... отакі смішні реакції... несподівані пошуки значень там, де їх може ніхто і не вкладав... потреба, мабуть... гарно ми з тобою нічку цю розважаємо...
Будьмо уважними! Адже лукавий ворог, видаючи себе за найріднішого друга, може надто довго ховатися під милою янгольською личиною, так солодко "стелити", вростаючи своїми потворними незримими щупальцями в саму душу і руйнуючи її зсередини... надто багато шкоди він може заподіяти, допоки не покаже своє справжнє страхітливе пекельне єство... Як показує досвід, буває деколи надто пізно відвернути лихі наслідки такого "союзу з пітьмою", але все ж краще пізно - аніж ніколи... Будьмо уважними! Де б такого диво-рентгена знайти, аби душу людську просвічував наскрізь?...
де знайти? та у церкві, у храмі, тобто, у серці власному, воно не "ведеться" на лукавства... от його й треба слухатися... а не логіки розсудочної: та ні, та не може бути, та то я така... не так розумію... все ми правильно знаємо, але неправильно частенько хочемо розуміти... не буває такого, щоб щупальця лізли в душу, А ДУША ТАКОГО НЕ ПОМІЧАЛА... ПРОСТО НЕ ВІРИМО СОБІ, тОму дякові, що із прозорливості інтуїтивної постійно нагадує: Будь уважною! він не може більшого, бо -- свобода волі нашої, і вибору нашого для нього свята і непорушна.... мила янгольська личина... ну, не все так однозначно... в кожній людині є і янгол білокрилий, і його протилежність... все залежить від того, котрий із них в якийсь момент диктує, чи пропонує ВИБІР, з ким людина солідаризується... тому, янгел у підступному другові -- це не оптичний самообман, це бачення того, що ти можеш і хочеш бачити... а коли білого відпихне чорний -- тут і виходить драма... але чорний також тимчасовий, якщо душа людська, чи її особистість -- єство... зрозуміє, хто її і куди веде... тому і поклав Бог таїнство покаяння, сповіді, причастя... не випадково ж такі дії названо "духовним подвигом"... тобто, для цього потрібен героїзм, сила внутрішня... будемо вірити, що кожному з нас стане сили ті подвиги звершити... усе може і мусить зійти на світлу сторону... за таку перспективу для кожного з нас і дав себе мучити Христос...
ще пару наших з тобою, люба Наталю, взаємних реплік і вийде у нас цілий ТРАКТАТ...
Трактак під віршем це ти, Валю, написала, а я лиш трішки тобі "підспівувала", бо говорити про подібні речі можу хоч цілу вічність, а прозово писати не дуже люблю, легше висловлюю чуття і думки поетично...
Дай нам, Боже, сили і мудрості на СПРАВЖНІ ПОДВИГИ!
Ідемо ми давно уже наосліп, Збиваючись щораз на манівці, Не знаєм, що чекає нас в кінці І милостей у Бога вже не просим. Новий виток, ми знову на межі Між Світлом і Пітьмою, видно прірву. Коли себе з лещат зневіри вирвем - Пройдем усі життєві віражі. Новий виток... А поки що - журба, Хоч досі маєм відгомін традицій. Анумо витягай з душі по нитці Проміння світле, вбий в собі раба! Неси хреста, неси без нарікань, Вмивай цей світ в джерелах світлоносних, І дух, що досі в небо не підносивсь, Здійметься ввись, здолає болю грань. І скільки б не послав Господь терпінь - Дійди аж до найвищої вершини, Лиш не зречись у собі ти Людини, Як не зрікався людства Божий Син!
Хворіє світ. А чи ще прагне істин? Лежать у сховку розбрату ножі. Новий виток... Ми знову на межі. Чи вдасться нам це море переплисти?!..
люба Наталю -- перше -- постав цей вірш у стрічку -- занадто щедро залишати його в ролі експромту у коментарях -- прекрасна сильна і мудра Річ... друге -- символ тут є один, який уже добу "висить" на моєму внутрішньому екрані... уночі також, вві сні, маю на увазі... ось в момент нинішнього просинання два таких геніальних рядки "показали", таких досконалих, початок власне... але перша тутешня думка випадкова їх, на жаль, "здула" із пам"яті... силюся, але знайти їх, повернути сюди -- не вдається... от коли я цю тему, чи картинку, ідею -- зроблю, то ти впізнаєш, якого саме символа я маю на увазі... трохи дивно, але момент зчитування потверджується не вперше... у нашій розмовві той "мій" символ не фігурував... отже, ти "побачила" його поза словесною розмовою... як ніби сон нам однаковий приснився... ну, З ВАРІАЦІЯМИ...
О, наші сни - це окремий могутній шмат незримої скелі, яку потрібно шанувати і вчитись мудро висікати з неї безцінні намистинки, вплітаючи їх у зримі сфери нашого буття...
Цікавий образ. Стільки влучних рис Ви знайшли для цього напівтемного-напівсвітлого янгола-мвстично і загадково.Мабуть це і є загублена душа,яка заблукала між двома світами...
це душа, яка не зробила вибору... це й стало її вибором... взагалі-то це янголи... мабуть, можна й душами їх називати... безсмертні ж... тому у володінні Сірого Янгола -- все отаке нестабільно-розмите: дими, тумани, хмари і далі за текстом...
"невизначена мовчанка між «так» і «ні»" дуже точно сказано... саме невизначена, яка буває нашіптана, нам людям, тими сірими ангелами... в такому стані людина, як заторможена, не може прийняти правильного рішення... в цей час знаходиться на грані...
отака вона -- грань виявилася для янголів, які не пристали ні до білого, ні до чорного... так і залишаються на грані між "цим" і "тим"... самі не знають, хто вони... дякую, пані Катю, Ваші думки завжди мені цікаві... "СПОКІЙ ВІЧНОГО РУХУ" -- незабутня для мене фраза...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
1
отакі смішні реакції... несподівані пошуки значень там, де їх може ніхто і не вкладав... потреба, мабуть... 
Стільки влучних рис Ви знайшли для цього напівтемного-напівсвітлого янгола-мвстично і загадково.Мабуть це і є загублена душа,яка заблукала між двома світами... 
