Він такий нетутешній,
що його
ніби й зовсім нема:
проведеш несвідомо
в повітрі долонею –
пусто.
Лиш в кутку над шафою
непомітно вібрує пітьма:
він ніхто і ніщо,
просто так собі –
енергетИчний
згусток.
У кутку, за портьєрою,
просторовий розлом?
Маячня.
Заглянь, там нічого нема.
Ти ж реаліст,
а не містик!
Він – не те, щоб добро
і не те, щоб зло …
просто так собі –
хоче їсти.
Кінчиком чорного промінця,
несприйнятного оком,
Хтось торкається твого серця
і ранить
жорстоко.
Від того дотику
прокидаються хижі птахи,
у грудях поснулі,
б‘ють крилами
затверділими
і здіймають, як порох,
дрібні гріхи,
давно розкаяні
і минулі.
І вдарить з твого серця
гірке джерело,
спливає розбурханий біль
в потойбічні далі…
Для приблуд
астральних,
що туляться по кутках,
то найсмачніше їдло –
пекучі людські
жалі і печалі.
Він не те, щоб прагнув
помсти чи зла.
Просто так собі – їсти хоче.
Виїсть серце людське
до крихти й до тла
і вдоволено
замуркоче.
А перед самим світанком,
коли ти
задрімаєш, як птах
підбитий,
зболіло,
опустиш безвольно крила
навіяної вини,
причіпливої, як сажа,
Хтось
вибереться із закутка,
примоститься в головах,
щоб гортати
твої кольорові сни –
а тобі не покаже.
Ну, просто містика,п.Валентино! Як я розумію ясний промінець - ніжно жалить, чорний промінь ранить жорстоко, як інь і янь, як чорне і біле, як добро і зло...фантастика... клас!
люба пані Катю, це справді - містика... невидимий світ і його вплив на світ наш, видимий... від того, що ми його не бачимо, він існувати не перестає... я хотіла сказати про механізм викачування із нас енергії, яка є їжею для астральних темних, тобто голодних, енергетичнонезабезпечених істот... вони ворушать наші печальні спогади і почуття вини, ми переживаємо пережите боляче, печально - а це саме те, що їм і треба - енергія печалей наших... вони її поглинають... дуже ненаситні... бо нездібні насичуватися енергією самостійно, або через те, що живуть у темряві... тому, треба контролювати свої настрої чи стани, поселяти в собі радість, минулі якісь прорахунки -- проаналізувати, прийняти і відпустити -- і собі також відпустити... саме для того й введено церквою таїнство сповіді і причастя... якщо людина, покаявшись, все одно не може вибачити собі якийсь вчинок, то це погано, це означає, що вона, людина, не вірить у милосердя Боже...
але Ваш погляд також дуже цікавий...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")