ХТОСЬ ВЕЛИКИЙ

І  скаже:  «Прощай».
І  всміхнеться  на  всі  небеса.
На  все  піднебесся
Всміхнеться  печально  і  скаже.
І  лапи  холодні
На  плечі  опустить  сузір`я  Великого  Пса,
Сузір’я  Небесного  Пса,
Друже  мій  –  враже.

І  віроломно  покотиться  вітер
Доріжками  пізнього  скверу.
І  шепотітиме  довго  і  мудро,
Мов  казку,
Потоптане  листя.
За  горизонтом  розчиняться  навстіж
Кроваві  з  магічними  зорями  двері,
Щоб  Хтось  незбагненно  великий
Покинув  це  зраджене  місто.

І  буде  тут  Зрада  свої  святкувати  свята.
На  правій  долоні  –  печатка  її  золота.