Може, птаха, насправді не чорна? Чорнота її - тіні з могил, Що вповзають в пір'їни між крил Цим туманом пекельно-потворним, Поглинають її ясно-лик , Витравляючи пам'ять про вічне, Забуттям її душу калічать, Витискають життя з неї сік...
Вже й хрести на могилах, мов тлін, Все здається у мороку власті - Диво-птаха змагається з Часом, Проганяючи тіні провин. Ми усі на межі світло-тінь, Хтось уже й над пітьмою зависнув... Глянь, промінчик у мороці блиснув, Кращий світ душу жде на спочин!
Що пророчать зотлілі хрести І про що їх молитви безмовні? Диво-птаха під неба покровом Досі марить про кращі світи...
дякую, пані Наталю, за увагу і за "резонанс"... може й не чорна птаха... хоча, чорна не обов"язково ж із пітьмою пов"язана... це колір... десь давно читала, що чорний колір у аурі свідчить про захищеність, точніше -- захищуваність... а ще точніше -- підзахисність... тобто, насправді чорне - це біле, на якихось рівнях... ну, як чорна одежа у монахів-чорноризців... дякую...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
