ТІЛОМ І ДУШЕЮ…

 любиш тілом –

а тіло в`яне…

тіло стомлюється

і звикає…

давши плід –

себто, людський

продовживши рід, –

емоційну напругу,

як листя осіннє,

скидає…

потрудилося – спочиває…

фізичне тіло –

інстинктивне,

земне своє діло

знає

і в небесах не витає…

любов

(назвем її «істинна») –

це не емоції, не думки,

не інтелект холодний…

любов

(назвем її «істинна…») –

це Відчуття…

вимір тонкий,

сфера буття

душі людської –

ще її називають

«Істинним Я»…

а дальше – просто:

щоб душею любити,

треба, всього лиш,

душу власну

у самому собі знайти,

як Землю Саннікова,

чи галактику паралельну –

відкрити…

ти…

щоб душею когось любити

мусиш спершу

душу свою – УСВІДОМИТИ,

а свідомість –

ОДУХОТВОРИТИ…

в результаті зусиль

таких

любов отримаєш сущу

НЕпроминущу!

вовіки-віків невмирущу –

без болю зубовного в серці

і забуття…

і Безсмертя –

не тільки душі,

але й власної

особистос-ти…

ні…

не хочу себе відчувати

тим

організмом

одноклітинно-простим,

яким,

на рівні інстинктів

і холодного інтелекту,

ти

був здібний мене

(і себе!)

сприйма-ти…

...хочеш справді Любити? –

спершу маєш

душу в собі знайти,

відкрити,

усвідомити,

а свідомість свою  –

одухотвори-ти…

06.11.2012