і знову ти!
красивий мій,
знадливий звірю,
знову ти?
посольство
суєти і марноти,
як пес
(чи змерз?..) –
ворушиш хвостиком
і просишся
до хати –
Дух втрати.
заходь,
візьмеш
нитки
старі сотати,
життя,
як люльку,
пОвагом смоктати,
мовчати
і
найгіркІше гІркого
зітхати…
дитя
гордині,
хрещеник
заздро-щів,
як тобі личить
в білому
плащі…
але я бачу:
білий плащ –
не білий,
і рОт-метелик
немовлЯче милий –
вдаряє іклами
і рикає внощІ!
і знов
з тобою
ми зустрілися
навіч!
ти
не змінив
своєї суті:
в очах –
завіса,
в серці –
совокрИла
ніч...
дух марнотИ,
це знову
ти…
шукаєш жертви…
нашіптуєш,
як романтично
й радісно
заради тебе,
вмер-ти…
умерти
в розпа-чі,
в плачі,
вночі
на білому
зітлілому
плащі...
…як
благородно взяти
на себе
роль
твоєї
дорогої втрати –
безцінної,
незмінної,
безгрішної…
навік твоєї
втрати
безутішної…
прекрасний звірю,
я тобі –
не вірю…
Нещасний мій!
коханий,
одинокий звірю!
яка печаль!
що я тобі
не вірю…
Нещасний мій! коханий, одинокий звірю! яка печаль! що я тобі не вірю…-глибокий твір,викривальний,навіть десь проскакують іронічні нотки(якщо я правильно вловила).Це ніби прозріння,чітке розмежування де чорне,а де біле.Як завжди-сильно.
Вірш гарний, так багато життєвої правди, чудові образи, сповненні метафоричної простоти і зрозумілості навіюють розуміння того, що є життя Дух втрати. заходь, візьмеш нитки старі сотати, життя, як люльку, це тільки малий уривочок сумної поетичної правди успіхів з повагою, Мальована
Це я Вам дякую, бо не було потреби щось "розшифровувати", то просто думки вголос, думки про те, що є життя, і є поєзія не заради краси поезії тільки,а разом з поезією правда життєва, яка ой як багатьох торкається...
Валю, на день народження мені діти подарували плеєр із лекціями-тренінгами не знаю кого (вірніше, не ставила собі за мету дізнатися - дізнаюся колись). Так от, через деякі обставини я почала ходити на роботу, а не їздити. З'явилося мінімум 20 хвилин для себе, які я витрачаю на самоосвіту. І сьогодні я почула фразу приблизно такого змісту: якщо ти не здатен на більше, ніж можеш, не надривайся. Це десь так: якщо електроприлади здатні приймати 220В, не можна підключати 500В. Це я до того, що Ваша поезія для мене - це ті 500В. Така багатогранна і метафізична, що я можу сприйняти лише найнижчі вібрації. Але ж нутром чую глибину!
люба пані Людмилочко! а тепер гляньте, як просто Ви заперечили свою... свою... недооцінку Ваших же власних "конструктивних" можливостей... хоч і вважаєте, що Ваш "прилад" розраховано на 220, але ж "нутром чуєте глибину" на 550!!!! оце і є - перспектива і резерв! і "конструктивний допуск"!!!
як я радію Вашому коментареві! насамперед, Вашій "згоді, налаштованості" приймати "інші діапазони"... бо найгірше, коли хтось намагається когось "примусити" вібрувати на СВОЇХ хвилях... і все, що не сприйнято одразу, як ніби каша манна, без зусиль, - вважає "неїстівним" впринципі, і дорікає "кухарю", а не собі, лінивому "пожувати"...
я сприймаю твори інших поетів - асоціативно... слова, ритм, навіть ідеї, які "рухали" свідомістю іншого автора - залишаються за словами, якими він хотів їх передати, матеріалізувати і зробив, як дозволив йому досвід і рівень майстерності на даному "кроці" його творчого шляху... тому у мене майже не буває претензій до форми викладу... бачиш, інколи, що слово якесь не таке вскочило у текст колеги, не в загальному енергоритмі "дзвенить", але ж хіба то так уже й важить... всі ми - вчимося у процесі, осмислюємо "на ходу" - а інакше і не вийде...
знаєте, пані Людо, так радію, що не самотня і не "отвергнута" з такими, як мені бачиться, простими і "незамисловатими" віршами моїми... дякую Вам! цей "Дух Втрати" - один із "найзаплутаніших" марень моїх... але Ви його "відчули в глибину" (і ще "наші")... це для мене - бальза-а-м...
Без пояснень мені було б важко зрозуміти істину цього вірша,лише після коментарів та розяснень ваших, п.Валентино,перечитавши вірш , відчула справжню його суть.
Я прочитала з задоволеннм ваш коментар,ніби поспілкувалася з вами зблизька.Мені близькі ваші думки і я повністю звами погоджуюсь,що кожен вибирає собі свого поета .
Гарний психологічний портрет "одинокого звіра" вималювався на порівняннях і контрастах. Чудовий вірш!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
