Лиш мить одна – і згасне,
відпала
Жага пізнань праістин велемудрих.
І жменьку праху в пошуках тепла
Між пальцями проціджувати буде
Вже інший заповзятливий адепт,
Що ефемерній вірі непідвладний.
Він розгадає втаєний рецепт, –
Не відійде, конаючи надсадно.
Арканів* суть – усесвіту канон.
Чудес нема для того, хто не вірить
У чудеса, –
для нього лиш закон
Існує в еманаціях ефіру.
О панацеї вижухлий апломб
В архітерпіння присмаку солонім!
Рука хапає виснажений лоб,
Фалангами продавлюючи скроні.
Так недоречно долю спокушать,
Коли вже вічність манить за собою.
Якщо надія зрадить у двобої, –
Знайдуться інші вічного бажать…
____________
* Таємні знання, необхідні для пізнання реальності.
| 
та
у Вас 
0
Мудрий висновок,як і увесь вірш загалом.Цікаве тлумачення слова "аркан".У нас так називають чоловічий танець. 
