Пт, 22.11.2024, 10:15
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Метафізика
 

НЕБОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ-2012


 

(завіса перша)

 

…вже й мого

сина

життя

спішить до половини,

а що моє:

давно униз

з горбочка

покотилося навскіс

 

…якось

удвох собі із сином

левадою

блукали без причини,

впивались запахом ясмину,

і не помітили були,

яким випадком забрели,

коли!

утрапи-ли –

в жахливий

дантів ліс…

 

і нагодились

акурат на ту годину,

коли у лісі тому,

мовчазному

двоногі звірі

полювали на людину:

бач, увійшла

без дозволу вона

у ліс привласнений –

і в тім її вина…

 

в людській подобі

зажерлива

привладна звірина

вчинила лОви:

принюхавшись,

по сліду йшла,

знайшла,

з рушниці встрелила

як вепрові,

людині тій

у лоба,

ще й розчленила тіло безголове,

як ніби дикого загнала кабана…

 

 

в людській подобі…

 

зажерлива

привладна звіринА:

за ребрами –

бездушна порожни-на,

гніздо пихатості

нечистої і злоби…

 

такі жахи

(мабуть,

заради вступу – чорні…)

явив безпрИстрасний

примарний ліс –

 

куди там дантова

плямиста і проворна,

витка середньовічна рись!..

 

(…давно вже рись

містично-комедійна та,

як вид, перевелась «на пОль-та»…)

 

…заледь оговтались

від тої дивини:

чи нам однакові

вже сняться сни?..

 

коли невдовзі із хащовини

почувся тріск… і рик,

страшний і грізний  

ведмідь поранений?

чи тур? чи бик?..

тут розпанахав

простір дикий рев,

аж листя

обтрусилося з дерев…

 

ховатися, моя дитино, марно:

спішить до нас,

за класикою жанру,

страшний і зголоднілий дантів лев…

 

аж ось і він,

як лісовий пожар, поміж стволів

 сторчмагривасто

безутримно мчиться,

а поруч –

ще із ДО-дантових часів –

стара, як світ,

коростява вовчиця…

 

худа й голодна

од прежда віка –

ця рангова цинічна самка

ніколи і нічим

не насититься…

 

вовчиця й лев –

зажерливість і влада

людська, земна:

одвічна пара –

не розлий-вода…

симбіотично-

нерозділена вона –

лісів розкрадених

примара

 

…отак без приводу

накинулась на нас

захланна лісова худоба:

мирської влади –

заздрощ і жадоба.

 

лев і вовчиця

в лісі тім були

не звірі –

симво-ли!

не Роду лЮдського,

але людськОї зграї –

що боже все  

в людині зневажає,

все відбирає,

все

ненаситно поглинає,

все нищить і вбиває,

ні міри, ані ситості не знає…

 

і не спізнає

 

…наблизивсь лев

і звівся з ревом на дибки –

заніс над головами

нашими

кігтисті владні

«длані» –

а ми дивилися, як дві

вологоокі лані,

хоч мали б

(за правилами жанру)

з усіх «копит» –

пуститись навтьокИ…

 

замість бадьоро накивати

із того місця,

душі в п`яти

мерщій сховати –

бовванами двома стояли

і дивувались ми

здичавілої влади –дія-ми

брутальними…

 

відверто агресивними

 

…о, Боже…

нИшечком сказала я, –

Ти всім нам –

справедливий Судія…

 

в ту ж мить

ми опинилися за лісом,

мов хтось

невидимий

навпіл роздер

обстріпану

стару завісу –

примари-лісу…

 

29.11.2012

 


Додав: LedyDelfin (30.11.2012) | Автор: © Валентина САВЕЛЮК
 
Розміщено на сторінці: Савелюк Валентина, Метафізика

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2331 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): Вовчиця, лев

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
avatar
1 Davudenko • 10:32, 30.11.2012 [Лінк на твір]
двуногі звірі в тілі безголові,
відверто агресивні між людей,
кігтисті й владні у своїй основі,
в примари лісу зникнуть від очей.
ВАШ ВІРШ ПРОСТО КЛАС 55555 hands hands hands hands hands
avatar
5 LedyDelfin • 21:26, 30.11.2012 [Лінк на твір]
дякую Вам...
avatar
2 Asedo1949 • 12:42, 30.11.2012 [Лінк на твір]
Як образно,п.Валентино, правильно сказано у вірші про людей
"не Роду лЮдського,
але людськОї зграї –
що боже все
в людині зневажає,
все відбирає," Дивлячись на всі провладні перепитії, відчуваєш себе загнаним "звіром". Болісний вірш. 55555
avatar
4 LedyDelfin • 21:25, 30.11.2012 [Лінк на твір]
дякую, люба пані Катерино... всіляка влада людська - зло.... окрім Божої, бо сказав: "...ноша Моя легка, й іго Моє благо"... yes
avatar
3 malovana • 16:40, 30.11.2012 [Лінк на твір]
пані Валентино, це не тільки чудово поетично , це досі страшна реальність і віртуальність 55555
avatar
6 LedyDelfin • 21:33, 30.11.2012 [Лінк на твір]
дякую Вам радісно, люба пані Тетяно! так важливо знати мені, що Ви - приймаєте цю мою "трагікомедію"... (нашу з Данте... :) )... лев і вовчиця - які змушують Данте спуститися з пагорба, який вів до неба і світла - у долину тіней... чи змілося з тих пір що? хіба розрослося і знахабніло настільки, що Данте зараз тільки за голову взявся б... yes
avatar
7 oduvan4ik • 22:37, 30.11.2012 [Лінк на твір]
Сильний твір,промовистий. 91_smile-2 Так,людська зажерливість не знає меж.Вона поширюється на все.Скоро дійдуть до того,що й повітря почнуть приватизовувати,щоб отримати з цього якийсь зиск.Лячно стає,коли задумуєшся над цим...Чи має людина право на таку власність?Адже земля належить всім нам і нікому не відміряно Богом більше,аніж іншим.Є над чим задуматися.Та чи усвідомлюють це ті,що прагнуть володіти? smile roze table-2 55555
avatar
8 LedyDelfin • 23:05, 30.11.2012 [Лінк на твір]
дякую Вам за думку і візит... yes
avatar
9 LesyaGenyk • 15:14, 01.12.2012 [Лінк на твір]
А мало би бути геть не так... Адже то - слуги народні, і кожен платить їм з особистої кишені за ніби-то вірну службу... А тут вектор стрімголів в інший бік - і нарід на колінах перед тими, кого сам нарікає нагайкувати себе!
Болюча правда, криком лева і воєм вовчиці у душі стражденній!
Сильно, Валечко, та так, що аж кожною кліткою єства...
Та ба... Певно, коли людина долає ярус східців догори (чи то ніби догори), щось виламлюється і викривлюється в її свідомості... smile
avatar
10 LedyDelfin • 09:18, 10.12.2012 [Лінк на твір]
дякую, Лесю...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz