КРИСТАЛА ЗАРОДОК

я  –  
не  метелик,
не  гусінь  навіть  зараз  …
я  –  лялечка,
така,  на  разі,  фаза.
ти  ж  
про  своє  одразу:
люблЮ  –  чи  не  люблю…  
зима!  я  в  лоні…
я  –  зав`язок,
в  утробному  
само-полоні,
у  ембріоні…
я  --  зернятко,
у  жменьці  
лагідній
тихенько  сплю…

я  –  Кай…
геологічної  
епохи  «до-людей…»
із  хаосу  видінь,  
уламків  льоду,
у  самоті  
Мовчання  й  Холоду  –
яких  Ідей!
довершена  
геометричність…  –
непоспіхом
збираю  слово  
«ВІЧНІСТЬ».

не  дорікай,
і  НЕ  відволікай,
не  підганяй!  –
собі  на  шкоду.

…я  
не  назовсім  Кай  –
змири  гординю
і  зачекай:
мине  зима,
і  я  на  радощах
знайду  тебе  сама.

я  –  зародок  
кристала  у  душі…
для  росту
потребую  
часу  й  тиші:
інакше,  знай,
я  перекинусь  в  пару
і  пропаду
безслідно
поміж  хмари…

тоді  вже  –  
відвикай
і  не  гукай...

16.02.2012