Мені здалося, що ти
жива,
Й куйовдить вітер
твоє волосся,
І ти шепочеш мені
слова,
Мені здалося, що ти
жива,
Мені здалося…
Вінок з барвінку на
голові
Під очі сині так
вдало личить,
Під очі сині, такі
сумні,
Такі глибокі та не
мої,
Ще й таємничі…
І ти з’явилась, а я
завмер,
Знайшовши віри у
неможливе,
Невже, як вчора,
невже тепер,
Життя спочатку
крізь револьвер,
І знов щасливе?
Мені здалося, що ти
жива,
Та хилить вітер
сухе колосся,
Мені причулись твої
слова,
Мені здалося, що ти
жива,
Мені здалося…
|