Цнота
Життя кожному дає
один...
єдиний,..
поспіль...
постріл.
Принести його жертовно
в постіль...
А ось кому?
Життя уже мене не кличе.
В мене його немає.
Даремнощі із болю позіхають
та зазирають біси
із - за завіси
театру цього дню
й його кульбіси...
Танцюємо всі "па".
Й ниці ниті
бездумні й талановиті
ведуть сонечко нове
у квіточках в зеніт.
Де там йому спекотно
так шалено
і любощів кортить...
Що... чутно тільки стогін.
Але це ніч лишень.
Прокинусь укотре я вже
й поспіль.
І лоскотно тихо.
Лишень то бісове царство
за ширмою
моїх померлих душ
і шарудить..
Додав: Achkatryas (27.11.2014)
| Автор: © Руслан Лях
Розміщено на сторінці : Метафізика , Лях Руслан
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2366 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): цнота , цнотливість. , Невинність , незайманість
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА