ДІМ
Я не люблю поламаних замків, беззахисних дверей із протягом забави. Минуле клацає сталевими зубами, ховаючись у затінках кутів. Навіяна чиясь невидима присутність на тишу дому накладає нову сутність... Коли минувшини неквапний крок з рипучим стогоном відтворюють мостини, зітхаючи, прошепотять старезні стіни, що в світі має все і час і строк. Здригнеться полум'я свічі на підвіконні, коли крізь шибу морок простягне долоні. Майне на сходах невиразна тінь, подоба людських рис прозоріє хмаринно. Тремтячий заклик рук, розгорнутих, як крила - не спить душа у другому житті. Розтанула межа між дійсним і містичним... А дім старий мовчить про долі драматичні.
Додав: vyacheslav45 (24.07.2017)
| Автор: © В'ячеслав
Розміщено на сторінці : Метафізика , В'ячеслав
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1547 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА