ДІМ
Я не люблю поламаних замків, беззахисних дверей із протягом забави. Минуле клацає сталевими зубами, ховаючись у затінках кутів. Навіяна чиясь невидима присутність на тишу дому накладає нову сутність... Коли минувшини неквапний крок з рипучим стогоном відтворюють мостини, зітхаючи, прошепотять старезні стіни, що в світі має все і час і строк. Здригнеться полум'я свічі на підвіконні, коли крізь шибу морок простягне долоні. Майне на сходах невиразна тінь, подоба людських рис прозоріє хмаринно. Тремтячий заклик рук, розгорнутих, як крила - не спить душа у другому житті. Розтанула межа між дійсним і містичним... А дім старий мовчить про долі драматичні.
Додав: vyacheslav45 (24.07.2017)
| Автор: © В'ячеслав
Розміщено на сторінці : Метафізика , В'ячеслав
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1626 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА