Свист вітру та попелу шар.
Десь дівся величний Цар.
Юрба ворогів щось жере.
Горлянку жагою дере.
Скло вибитих геть шибОк.
Хрумтить ними кожен крок.
В домівках нікого нема.
Повсюди забиті... Їх тьма.
В очах щось весь час мерехтить.
Спиною стікає піт.
Тремтять руки, слабкість в ногах.
З усіх почуттів - тільки ЖАХ.
Під брамою - Вічності глас.
Каміння збирати час.
Та вічного в світі нічого нема. Минає жахіття, негода і тьма, Лиш вигляне золото сонечка диск, Як вітру зникає шаленство і свист, І сміхом втішає матусю дитя, Бо перемагає жага до життя...
Ваш вірш це крик душі! Я з вами! Час збирати каміння і кидати ними назад на ворожу підлість. Одна потіха- закидують нас камінням, а ми ЖИВЕМО! Минають століття, та нас не вбити ,бо ми вічні!
Вдячний Вам за відгук, пані Наталія! Цей вірш написаний в жанрі "постапокаліптика", тому він не має такого прямого зв'язку з подіями нинішньої України. Хвала Богові, до такої тотальної руїни ще не дійшло навіть на Донбасі! Жанр "постапокаліптика" вельми поширений в сучасному кіно та у літературі(молодь зве таке мистецтво "мрачняк"). Є навіть літсайти, де друкуються тільки отакі речі та твори витримані в суто містичному дусі. На "Анумо" я поки що не зустрічав нічого такого - більшість авторів пишуть тут в досить традиційно-консервативному дусі.
Я давно прочитала твій вірш. І одразу перед очима виникли жахливі картинки з американських фільмів. Я їх дуже не люблю, тому що реаліст, мене тягне здебільшого до всього красивого. Ну, а є такі, кому це подобається. Написав гарно, оскільки у мене по шкірі побігли мурахи. Не дай Боже переживати жахи катаклізмів. Удачі тобі та добра!
Дякую за відгук, Надя! Тема апокаліпсису має своє походження ще від біблейського "Одкровення Іоанна". Скажімо, в творчості такого художника-генія, як Ієронім Босх, апокаліптичні картини є чи не головною темою. Серед художників 20-го століття найбільш апокаліптичним був Сальвадор Далі. В кінематографі апокаліпсис - чи не найбільш хлібна тема з усього, що є. Голлівудські кіно-жахи завжди збирають повні зали по всьому світу. В літературі ж тема апокаліпсису та постапокаліпсису найбільше популярна в Європі. В СРСР, з його культом щастя та радощів, "мрачняк" був просто суворо заборонений. Але молоді автори андерграунду вдавалися до фантазій на цю тему навіть і тоді, у "самвидаві". Зараз же зображення страхіть постапокаліпсису властиві молодим авторам. Серед людей радянського "виготовлення" експериментальної творчості майже нема. Впевнений, що мій вірш чи не найперший в такому стилі за все існування сайту "Анумо".
Так, пані Лідія, тема апокаліпсису не всім до смаку та розуміння.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
Дякую щиро!
