Чи вогник, чи мелодія в душі, Чи квітка, що у бур’янах пашіть Чи думка, що прокинувшись вночі, Мигтить рухливим полум'ям свічі… Я впізнаю прихід натхнених сил – Я ще живий, я розум не вгасив. Всі вікна я, всі двері розчиню, А сум і жах від серця відгоню. Я знов всевладний, вість небес блага Через мене усім в допомога. У нетерпінні шепочу: скоріш! В моїй душі народжується вірш, Рядком лягає щільно до рядка, Жаль не встига неповертка рука. Знов дарував мені Господь натхнення мить… Чи чуєте, як все в мені бринить?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас