УКРАЇНО

Україно

Безмежні простори рідного краю
Піснею линуть в зоряний водоспад,
музика ніжна звучить з водограю,
веселить душу пори літньої лад.

Україно моя, материнська краса
слізьми омита, очищена воля,
Батьківська хата, як ранкова роса,
в ній заповідана бажана доля.

Духмяні сади, золотаві луги,
казкові ліси, Карпатські ті ріки,
Дніпрові величні, круті береги
поєднані ми з тобою навіки.

Україно моя, як літня пора,
ніжним теплом віддають твої руки,
по стежині добра ідеш не сама,
ми з тобою - на добро і на муки.

Україно, як тебе не любити -
пахучого хліба ніжну перлину,
не можу й дня я без тебе прожити,
оборони свою вірну дитину.

Від зла, що в світі дорослих панує,
від кривди байдужих, не праведних дій,
зимного часу, що нині лютує,
в душах людських зупини буревій.

Україно - літо вже наступило,
небо повіяло чистим теплом,
і все живе, що весною ожило,
розквітло і радує серце добром.

О, Україно моя, вічна краса
люду співучого, рідного доля,
росою омита зелена трава,
і Богом послана праведна воля.