Вона стояла вбита горем, Просила в Бога щастя для своїх дітей. В душі пекла образа вічним болем І відбивалась в небі кольором очей. Втомилась плакати, кричати і просити, Дивитися вперед - через віки. Вона зуміла все усім простити І щастя у своєму серці зберегти. На нелегкім шляху своєї долі Вона не раз упала но коліна. І плакала із вітром в чистім полі, Крізь сльози гордо промовляла: "Україна" Здавалося, усе уже скінчилось - Над головою синьо-жовтий прапор майорить І все збулось, що тільки в мріях снилось, От тільки серце плаче і душа іще болить...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас