Єдність
Гнобили, ділили на куски Нашу неньку Україну. Славні запорізькі козаки Вітчизну боронили до загину. Ріками лилася кров, Стрільці згорали у жертовні. Рицарі УПА піднімалися знов, Бо не скорились жити у ярмі. В борні, кулагах, у терпінні Ми Божу заслужили благодать. В єднанні сила – ми вільні. Символом слави могили стоять. Гори Карпати здригнулися, Гордий Дніпро забурлив. Живим ланцюгом злучилися Київ і древній наш Львів.
Додав: kris57 (26.01.2013)
| Автор: © Михайло Зельман
Розміщено на сторінці : Вірші про Україну
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1445 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА