Не звелися ще хами у ріднім краю,
Що віками шматують Вкраїну мою,
Продали синів-дочок за доляр, дукат...
Царю в своїй державі, чом людям ти кат?
Чом степи забур'янив та знищив волів,
Замість край будувати - ти все спопелив,
Від Карпат і до Дону не ді'йдеш ніяк,
Від села до села - "запрягти" треба танк.
Власть добро обіцяє - ми ж віримо їм,
Та довкруж з дня у день все, немов на війні,
Лиш жирують пани, шлють доляри в офшор,
Може, досить з нас цих вже оманливих шор?
Будуть гроші на ранок - на вечір стільці,
Схопим міцно за горло легких на слівці,
Бо повага до себе - то цінна є річ,
Не дамо більш приблудам плювати до віч,
Не дозволим брехати і нас зневажать,
Бо терпінню людському настала межа,
Очі - всім на сторожі і пильність, мов ніж,
Наша хата не скраю, рятуймось скоріш!
Пане Романе,дуже сильний вірш,таких би побільше.Як кажуть,що лиш той вважається справжнім поетом,кому не байдуже як живе народ його країни.Особливо сподобались слова: "Бо повага досебе- то цінна є річ"Гарно сказано.Натхнення!
Найбільший наш ворог - байдужість... та це - свідомий вибір кожного...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
1
