У ГАЛИЧИНІ

Сиві гори у далечині,

Завтра буду у Галичині

Піснею над схилами Карпат

Стріне мене красень-водоспад.

Дністр середній, верхній Сян і Збруч,

Перетну у човні власноруч.

В голоси вслухаючись трембіт,

Вирушу стежиною в похід.

Забринить в душі Галичина,

Завтра вІйде у життя вона…

Місяці в дорозі я провів –

Скільки місць побачив, скільки див.

Та в душі здавнА живе  одна –

У смерекових снах – Галичина.

Місто Лева, славний Станіслав,

Що колись Потоцький заснував,

Та минула літ стримка ріка,

І тепер він взяв ім’я Франка.

По ночах над мапою сидів,

Перш ніш путь омріяну здійснив.

Слобожанский вільний лісостеп

Де складався днів моїх вертеп,

Де запорошила сивина,

Де зустріла осінь днів сумна.

Де… та годі! Я їй не коривсь,

А вночі із ліжка підхопивсь,

Висковзнув тихенько за поріг

Та й з’єднався з порохном доріг,

Та вдививсь у темний небокрай,

І відчув за темрявою рай.

Сиві гори у далечині –

Завтра буду у Галичині…

Травень-червень 2013