Тополі височенні й явори...
Тополі височенні й явори, Стрункі берези і дуби могутні Ростуть з землі у небо догори, Неначе із минулого в майбутнє. Різьблене листя тихо гомонить – Веде розмову з сонцем і вітрами. Трава зелена знизу шамотить. Біжать струмки байраками, ярами. Поскрипує біля криниці звід. Схиляє грона долу горобина. Вода холодна у відрі мов лід. І червоніє мов дівча калина. Пробігли коні. Ляскає батіг. Спадає долу піднята кіптюга. У затінку собака тихо ліг – Втомивсь тягати довгого ланцюга. У лузі косять зранку косарі. Дзинчать неначе струни гострі коси. Вмивають теплим ранком на зорі Прекрасну землю чудодійні роси. В ланах безкрайніх колосіє жито. В садах лунає пісня солов’їна. Мені з тобою пощастило жити На цій землі, що зветься Україна.
Додав: inkulinets (03.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про Україну
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1067 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Погоджуюся з думкою автора.