Якщо ми діти коренів своїх, Зі своїм я і генетичним кодом, Йти нам від себе, це великий гріх. З княжих часів ми були й є народом. В нас рідна мова породжує сміх. Без неї ми - мов билина без вОди. А в Україні вона й для своїх В непам’ять йде для вигоди і моди. Любіть свою історію, мову,віру... Любіть свій край, хоч нині, ще не свій. А в критиці нам треба мати міру. Не годиться на край кидати гній. Нині нам треба з собою іти в бій. Про це я вас усіх благаю щиро. 10.11.2013р.
Дуже дякую Вам за відгук. З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
0
Все починається в першу чергу з нас самих. Гарно, мудро!
