хто породив ЯНУЧАРІВ?!...

Я часто чую крізь стіну,

Як діток будять з поза ранку

Та не піснями молитов,

А криком й навіть звуком палки…

Невже просилися на світ

О ті от діти-янголята,

Щоби жорстоким був їх вік

І так «любила» рідна мати?

Що коїться у нас навкруг?

Невже такому нас навчали,

Брудною лайкою щоб так

Мами на діток от кричали?

Де ласка, серця ніжний стук?

Де та молитва на світанку,

Якою прадід нас навчав,

А чи бабуся ту от «мамку»?

Усе забрали в нас тоді

Як  повалили наші храми

Як куполи й хрести у щент

Й серця розбили оті хами…

Тепер виховують таких

Жорстоких ярих янучарів,

Що проливають кров дітей,

Свої збагачуючи клани.

То ж не дивуйтесь звідкіля

Оті «ублюдки» узялися,

Що не жаліють й матерів,

В дітей, як коршуни впялися…

Як біснувата  саранча

Людської  крові «напилися»

Тому що злоба в них жива,

Якою в мами запаслися…