Здавався брат, а виявився Каїн,
Приніс до нас за пазухою камінь...
Гадюку-лжу до хати запустив,
І все за мить у ній занепастив.
Пересварив в країні нашій мови,
Пролив у бійках перші краплі крові,
А далі, нас загнавши у куток,
Землі найкращий відкусив шматок.
А ми були наївні та безсилі,
І море віддали, і гори сиві,
А головне, найвищий скарб — людей
Колишній брат прибрав до рук за день.
Хай в рабстві будуть, а як хто не схоче,
Того порве недавній брат на клоччя.
Нашле юрбу загарбників-чинуш,
Що перетворять всіх на мертвих душ.
Колишній брат шпурнув підступно камінь,
І виказав, що він не брат, а Каїн.
03.2014
|