Дивився він востаннє на Вкраїну
Яка була давно уже не та
Попалена,обернута в руїни
Та все одно єдина і свята
Згадав він суд із вироком останнім
Який життя йому не віщував
Згадав сім`ю,згадав дитинство раннє
І кілька слів прощальних прошептав
Пробач матусю за недоспанії ночі
Пробач за те що внуків не ростиш
Пробач за сповнені гіркими слізьми очі
Надіюсь мамо ти колись мене простиш
Пробач кохана що не одруживсь з тобою
Пробач за те що діток в нас нема
Пробач,та краще залишись одною
А ніж вдовою з дітьми лишишся сама
Прощай Вкраїно ,вічна тобі слава
З останніх сил що були прокричав
Плеснула кров немов вулкана лава
Коли цю мову постріл обірвав
Надзвичайно гарний, зворушуючий, сентиментальний вірш! Хай пам`ять про загиблих наших юнаків буде вічною!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
1
