Йому було лише 17 років
А він вже був розвідником УПА
Долав юнак сніги Карпат глибокі
Стискала шмайсер втомлена рука
Він йшов і ні на мить не зупинявся
Бо мав завдання зовсім не просте
Для побратимів звістку передати
Що в їх село вороже військо йде
Він не спинявся навіть на хвилину
Бо завдання своє він твердо знав
Та раптом крик почув "стаять скатіна"
І постріл в лісі глухо пролунав
Гаряча кров на землю проливалась
Від неї сніг повільно розтавав
Свистіли кулі,черги не спинялись
І шмайсер хлопця теж не замовкав
Патронів у обоймі не лишалось
А ворога десяток ще стояв
Як дикі пси на хлопця накидались
І він гранату з чобота дістав
Життя секунди лічені лишались
І він сміливе рішення прийняв
Смикнув кільце і "Слава Україні"
На зло катам востаннє прокричав
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас