Ще зацвітуть травневі квіти!

Ну, де ж це лірика поділась

З моїх віршів ,

Чи не втопилась,

Як крига рушила в Дніпрі,

Були у мене й такі дні!

Бідою впилась, без напою,

Гриміло небо  наді мною,

І я сп`яніла , серце стало,

Я все чекала! Бракувало-

Тепла і сонця для весни!

Де б я не йшла, на небі хмари,

Навколо віялись примари,

І не дощі, а сльози лились,

Над “Сотнею” в журбі хилились,

В далі ридало "каченя"!

Хоч, мамо,серцем ти страждаєш!

І з болем діток пригортаєш,

Бо в багатьох в душі не чисто,

Все бунтівничо, норовисто,

Все ж прийде день- твоя весна!

Ще зацвітуть травневі квіти,

 Сповниш  Тараса заповіти,

Ти витреш сльози, посміхнешся,

Від свіх примар тих, відсахнешся,

І заживеш в новій сім`ї!