Пусто сьогодні у брамах світильні.
Стільці задвинуті далеко під стіл.
Можливо, були ті часи, що шуміло
тут як у жорнилі,
Та твій формуляр вже давно онімів.
Не поповнені фонди - як в головах пусто,
Віхи історії не витрумують критики.
Немає про що й написати уже,
Замки зруйновані до останньої плиточки.
Тобі соромно дещо, навіть за те,
Що стревожити тишу покійну посмів.
Ти увійшов, запитав лиш привітно,
Книгу про рідну Країну свою, оксамитну.
Та переписано безліч разів ту історію бідну.
Сумно дивиться бібліотекар в твої очі,
Мов не знає і сама, що порадити тобі.
Вона просто відробляє день робочий,
Ти ж іди собі. Не змушуй їй соромитись в ганьбі.
Мнеш квиток ти свій читацький,
Розправляєш. І кладеш у шафу.
Сумно зараз споглядають твої очі.
Лиш не соромно тим, хто кроїть, не читачи, України мапу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 