Пусто сьогодні у брамах світильні.
Стільці задвинуті далеко під стіл.
Можливо, були ті часи, що шуміло
тут як у жорнилі,
Та твій формуляр вже давно онімів.
Не поповнені фонди - як в головах пусто,
Віхи історії не витрумують критики.
Немає про що й написати уже,
Замки зруйновані до останньої плиточки.
Тобі соромно дещо, навіть за те,
Що стревожити тишу покійну посмів.
Ти увійшов, запитав лиш привітно,
Книгу про рідну Країну свою, оксамитну.
Та переписано безліч разів ту історію бідну.
Сумно дивиться бібліотекар в твої очі,
Мов не знає і сама, що порадити тобі.
Вона просто відробляє день робочий,
Ти ж іди собі. Не змушуй їй соромитись в ганьбі.
Мнеш квиток ти свій читацький,
Розправляєш. І кладеш у шафу.
Сумно зараз споглядають твої очі.
Лиш не соромно тим, хто кроїть, не читачи, України мапу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас