Віє волею
А день опісля ночі пахне долею.
Пахнуть руки твої карабінові димом,
А я ароматом свічника за здоров’я людини,
Що там під кордоном вмивається кров’ю.
Віє літом.
А очі твої туманом серпневим покрито,
Тому що не можеш тепла передати напливами
для неньки, що ласкаво зовеш Україною..
В рихлім Донбасі шляхи в батьківщину закрито.
Віє порохом...
Війною, розпочатою терористом-ворогом..
Тому не чекаю на осінь - золотокосу княгиню,
Щоб не почути слідів ворогів по бадиллю,
що стріляють в мою і в твою сторону.
Віє вірою...
Засну незабаром й прокинуся милою,
Лише не забуду у присмерку з тобою прощання,
Коли ти ішов на війну мовчазним на світанні,
А взір говорив, перемога прийде не силою.
Віє снігом...
Білим, як світлі душі,
Ті, що в АТО загинули..
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Це зізнання у пристрасті, що торкається глибин душі. Але розуміємо, що відповіді на "і впевнено знати, що хочеш взаємно мене обіймати" поки немає...
virchi: Пронизливий вірш про жахи нічної атаки, що розкриває глибину травми людей, їхню лють на російського фашиста-окупанта-ката та значимість Києва як серця нації, яке ворог намагається вбити.
virchi: Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність зем
у Вас