А знаєте, у мене були мрії?
Колись, в дитинстві, дуже вже давно
Їх було так багато, були різні,
Летіли в голові немов кіно.
Малою я хотіла мати брата,
А потім я бажала в перший клас.
Вірші писати, на бандурі грати,
На літаку летіти, хоч би раз.
Пізніше - золоті сережки хочу,
А завтра хочу шубу із кроля,
А потім хочу заміж за актора,
Пізніше-щоб квартира ,щоб сім”я.
Навчатись хочу в університеті,
Щоб довести усім- а я змогла.
Об”їхати хотіла всю планету,
На половині я уже була.
Дитини хочу, неодмінно сина,
А може двох ,а краще двічі –два,
А потім появилась і машина,
І гроші були, було й визнання.
Про все ,про що я мріяла-збувалось,
Далось нелегко, але все ж булО.
І ось війна - мов смерч в життя ввірвалась,
І все нараз погасло,відцвіло.
Ніщо тепер в житті ціни не має,
Ні ті сережки, гроші, чи вбрання,
Тепер щодня молюсь я і чекаю,
Щоб не убили на війні дитя.
Тепер у мене мрія є єдина,
Вона для всіх в цей час лише одна-
Щоб мати більше не ховала сина,
І щоб скоріш закінчилась війна!
© Н.Хаммоуда
02.10.2014
| 
та
у Вас 
0
