ЗЕМЛЕ МОЯ!

Така краса, дивлюсь й ненадивлюся ,

Тебе я п`ю, немов п`янке вино,

Від чар оцих, упилася, хилюся.

Не розділю, ми з`єднані в одно!

Уже не кров в моїх старечих жилах,

А соки , що ізмалку пила я,

Земле моя, я тут жила, ходила,

Любов в душі , із року в рік, цвіла!

І хай кричать, осміюють свячене,

Не знищать те, що Господом дано,

Краси такої ,як у тебе , Нене,

Ні в якім краї досі не було!

Я скрізь була, краї переходила,

Та нитку перерізать не змогла,

З роками, все коротшала, маліла,

До тебе ,моя земелько, тягла!

І я засну ,ось тут під синім небом,

Під подихом розгуляних вітрів,

Під шепіт колискової. Сонетом

Прилине з потойбіччя мамин спів.