Болісно читати такі вірші, але в них правда сьогонішньої війни.Коли тисячі славних синів народу своїми життями захищають державу, а державні посадовці всіх рангів жиріють на цьому горі, і своєю діяльністю, чи бездіяльністю лиш розбурюють цю війну, заохочуючи промоскалів до розширення агресії...Швидше б поверталися батальйони до Києва зі зброєю та знищили б цього внутрішнього ворога...Радий знову читати Ваші твори. З минулим, Вас, святом. всяких Вам благодаттів.
Важко і безсило сидіти собі в хаті , і деколи хліб не лізе в горло , а замість чаю скупі сльози відчаю , бо чоловікам не гоже плакати ... Але в мене там сусід , у когось родиш , син чи батько , там біль , там ворог , але і тут вороги що не визнають тих хто там воюють , а ми , чи і далі мовчатимемо ... БОЛЯЧЕ ... !!!
Чи ж мені не знати, пане Артуре? Мій син провів 3 місяці у Донеуьку. Вже вдома, бо майже весь час відхворів пневманією. Йому пощастило, бо живий. А як інші діти, чоловіки, батьки? І як мирні? Що їм робити? До кого взивати, якщо їх ніхто не чує?Дякую за підтримку!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
