Небо пестить своїх голубів
У віконце забивсь голубок На світанку, коли ще всі сплять, Мати очі відкрила: "Синок...", Та у відповідь круки кричать. Їй у відповідь плачуть вітри, І дощі ллють холодну сльозу, Чорна хмара, кудлата, згори Давить мрякою тих, хто внизу. Тих, хто хоче пітьму подолать, Зупинивши війни круговерть, Хто за честь не боїться вмирать, Бо безчестя страшніше за смерть... Задивився на наші поля, На ліси, на річки супостат, А це, нелюде, наша земля, Тут за брата життя віддав брат... На могилі горбочком земля, Гладить сонечко згорблену тінь, Плаче мати: "Дитино моя..." - Їй пір,їнку кида височінь. І упала пір,їнка ота, Опустилася їй на плече... Україно, матусе свята, Нам болить і нестерпно пече: Діти в свіжих могилах лежать, Швидко вогник життя догорів, На світанку, коли ще всі сплять, Небо пестить своїх голубів...
Додав: korobova (14.11.2015)
| Автор: © Світлана Коробова
Розміщено на сторінці : Вірші про Україну
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1338 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...