Здригаюся. Мені наснився сон – На понівеченій землі лежить дитина. Не дихає. А поруч все в огні. Безжальний феєрверк чи хтось коли зупинить?
Він гравсь на пустирі. Ще до війни Майданчик для дітей разом звела громада. Тепер тут порох – наслідки боїв… І залишки розтрощених прикладів.
Хлопчисько бавився, зібравши трохи гільз, Чим це не іграшка?! Агов біжать додому, Бо мама сваряться, їй небезпечна путь, Яка лежить уздовж аеродрому.
Та не судилося… Запущений снаряд, Второпати не може, де поцілить. За мить, почувши сполохи біди, Матуся вибігла і кличе, що є сили…
Все заспокоїлося, обстріл вже минув. Останнім часом їх не так багато. “Все буде добре!”- з шпальт передовиць. … А на колінах перед сином мати - Її зігнуло горе долілиць…
Всю розпач й біль на аркуш, аж до сліз, Так тільки можна горе передати, Бо жаль, що дітям час отой приніс Не мішки плюшеві, - гранати.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
