1.Черговий постріл і падає солдат, Ворожа куля в серці опинилась. Ніколи снайпер не стріляє наугад, Солдат із смертю на бою зустрілись. 2.Знає солдат, ще зовсім скоро - і його не буде, А жаль, ще так багато не зробив. Хтось пам’ятатиме, а хтось забуде, Лиш мама знає – він Батьківщину боронив. 3.Хлине кров із рани, біль пронизує все тіло, Воїн спокійний, лиш сльози на очах бринять. Один разочок маму обійнять хотів він, Та не судилось – на полі бою буде помирать. 4.І згадує солдат матусині обійми, І так спокійно, добре на душі. Він знає – вже ніколи не обніме, Одне лиш слово хочеться сказать: «Прости». 5.«Прости, матусю, що не виправдав надії, Прости, що іноді я боляче робив. Пробач, що зруйнував всі материні мрії, Та знай, твій син завжди із честю жив. 6.Із честю зараз й помираю, І гордо в очі смерті я дивлюсь. Все добре, мамо, я не страждаю, Лише за тебе Богові молюсь. 7.Щоб дав тобі Він сили витримати втрату, Прости мене, як всі прощають. Мамо, не треба так себе картати, Ти знай, ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!»
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1984 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
