1.«Прости мене, прости, що не дожив, Прости й збудь усі наші незгоди. Моя матусенько, я землю боронив, Прости, і не чекай біля порогу. 2.Знаєш, матусю, лиш тут я зрозумів, Я зрозумів: нема дорожчої за тебе. Хотів обняти, так хотів, Хотів…та відлітаю в небо. 3.І не жалію я про згублене життя, Помер не даром, помер за Батьківщину. У нас – бійців, є істина проста: «Врятую брата – сам загину» 4.Один я був у тебе, рідна мати, І кожен день про брата мріяв я. Ти залишилася сама, а я пішов на страту, Така напевне доленька моя. 5.Ти знаєш, мамо, а не страшно воювати, Бо є підтримка тисячі бійців. Кожного з них вважаю я за брата, Я знаю, що не сам наводячи приціл. 6. Прости мене, прости, що не дожив, Прости й збудь усі наші незгоди. Моя матусенько, я землю боронив, Прости, і не чекай біля порогу.»
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
