Нема на світі України, немає другого Дніпра;
А ви претеся на чужину, шукати доброго добра…..
Тарас Шевченко.
Україну свою таки любим,
Та роз’їхались в різні світи,
Заробляємо, може, і губим,
Стонем тихо, на жаль, - назад, ні.
Тут, і мама, і тато любимі,
І цвіт яблуні, як у раю,
Та все пхаємося в чужі землі-,
Віднайти, може, в рабстві судьбу.
Ви все ж скажете: Що немає тут,
Ні роботи, ні грошей таких,
Закордон нам здається тим раєм,
Де майбутнє із дощок хитких.
Але я, буду їсти картоплю,
І ці яблука кислі в саду,
Особисто собі не дозволю,
Щоби гроші забрали судьбу.
І доріг тут не буде хороших,
Зате є - магазини «круті»,
Хай говорять, що там насолода,
Та я дома – на рідній землі.
І то ж що це воно таки буде,
Коли всі розбіжаться кудись?...
-В Україні лишаються люди,
Що чекають всіх блудних синів…
Серпень 2017 рік.
Ірина Пшиченко.
| 
та
у Вас 
0
за ці слова, які сама вважаю правильними, бо Україна для мене все. 
