Страдниця
Земля наша – українська, Велика спокуса. Від чужинців споконвіку Боронитись мусе. Розірвана на шматочки, Кров’ю полита. Знову і знову оживала І ростила жито. Діди на ній працювали, Потом поливали від світанку до смерканку. Теє жито жали. Збайдужніли нині люди, А в містах – тим паче, Бо забули, як сміється, І як земля плаче. Прислухаймось ранесенько, Земля плаче тихо… Дізнаймося чого хоче. Бо поробим лихо. На те вже є Божа воля, Земля всім, як мати, І правдивих і брехливих має годувати. А онуки надумали, Землю продавати. Та чи можна Україну, Отак роздягати. Подумайте слуги наші! Як ділити чашу, Можем вранці прокинутись Земля – вже не наша…
Додав: anatoliymelanin (23.10.2019)
| Автор: © Анатолій
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА