Шлях примирення тяжкий, Тяжче горя мами і дітей. Вернути цілісність держави Не вийде через дикий біль... Прощай.
Українцям головніше мова А також безкінечні сльози Синів і доньок, полеглих у війні...
Кордон ментальності Облитий кровю... Чи впаде колись стіна.. не знаю я. Напевно й дітям залишимо у спадок, Пісні, поеми й твори ще ненаписаних віків Буквами чорними, - синів та доньок України!
Якщо Донбас і Крим це Україна?! Кричати гасла це одне... Та, єдності нема, проте... Війна і мова? а віра..? А вірим в зло, а не в народ. Проснись, який вже рік? А, терпиш, терпи, - Терпів чужих з сотню літ Потерпиш й своїх брехунів.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас