Шлях примирення тяжкий, Тяжче горя мами і дітей. Вернути цілісність держави Не вийде через дикий біль... Прощай.
Українцям головніше мова А також безкінечні сльози Синів і доньок, полеглих у війні...
Кордон ментальності Облитий кровю... Чи впаде колись стіна.. не знаю я. Напевно й дітям залишимо у спадок, Пісні, поеми й твори ще ненаписаних віків Буквами чорними, - синів та доньок України!
Якщо Донбас і Крим це Україна?! Кричати гасла це одне... Та, єдності нема, проте... Війна і мова? а віра..? А вірим в зло, а не в народ. Проснись, який вже рік? А, терпиш, терпи, - Терпів чужих з сотню літ Потерпиш й своїх брехунів.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1386 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
