Чому сумуєш,
Моє сердЕько?
Можливо, чуєш,
Що смерть близенько?
Ні, я боюся
Не смерті нині:
Великоруса
В моїй країні.
То - ворог лютий,
Підступний,підлий,
І гине всюди
Народ мій бідний.
Палають села.
Міста - в руїнах.
Та ще не вмерла
Моя країна.
В глибоких ранах
Уся Вітчизна.
Але нам рано
Справляти тризну.
Новітню зброю
Дістати треба.
Рашистів рою
Закрити небо.
Чому ти плачеш,
Моє серденько?
Ти тужиш, наче
Біда близенько.
Терзають біди,
Мордує горе,
Що від сусіда -
Мари, потвори.
Молюся Богу.
Господь не чує,
Не дасть підмогу,
Не порятує.
Тривають далі
Воєнні герці.
Не стихнуть болі
В моєму серці.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
