Свою просту маленьку душу…
І серце, сповнене любові
Тобі віддати я не мушу,
А хочу у моєму слові. Повір, усе, що в мене є –
Всі почуття й переживання,
Усі чесноти – все твоє,
Це не обов’язок – бажання! Притулок ти ж мені дала
В куточку світу чарівного,
І данина моя мала
Супроти щастя неземного. Твої дарунки та опіку
Життя замало берегти,
Не вистарчить одного віку
Усе душею осягти. Дала сім’ю, дала і друзів,
Всю гаму щирих почуттів,
У цьому світовому крузі
Для дяки мало, мабуть, слів. Моя чудова Україно!
За місце в твоєму раю
Завжди любити буду вірно –
Тобі обіцянку даю!..
| 
у Вас 
0
