Як я люблю цю землю рідну, Де народився, ріс, творив, - Подвір’я пращурів погідне В облозі вічній щедрих нив. Блакиті повінь неозору Понад хатиною батьків. І матір ще зі мною поруч Я довго бачити б хотів. Люблю з дитинства без утоми Своє засмучене село. Від нього радість невагому Бідою в далеч занесло. Люблю комедію і драму, Що тут я бачу до цих пір. Люблю свідомо і без тями Байдужим всім наперекір. Люблю на схилах круч Дніпрових Світанків пломені в імлі. Люблю в своєму кожнім слові Пилинки рідної землі...
Може поїздка до Умані надихнула мене, Наталко? Довго чекав на зустріч, порозбігалися швидко усі, сумую тепер наодинці, повний нових вражень і почуттів... Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
