Як я люблю цю землю рідну, Де народився, ріс, творив, - Подвір’я пращурів погідне В облозі вічній щедрих нив. Блакиті повінь неозору Понад хатиною батьків. І матір ще зі мною поруч Я довго бачити б хотів. Люблю з дитинства без утоми Своє засмучене село. Від нього радість невагому Бідою в далеч занесло. Люблю комедію і драму, Що тут я бачу до цих пір. Люблю свідомо і без тями Байдужим всім наперекір. Люблю на схилах круч Дніпрових Світанків пломені в імлі. Люблю в своєму кожнім слові Пилинки рідної землі...
Може поїздка до Умані надихнула мене, Наталко? Довго чекав на зустріч, порозбігалися швидко усі, сумую тепер наодинці, повний нових вражень і почуттів... Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
